ТУЛЯРЕМІЯ – НЕБЕЗПЕЧНЕ ЗАХВОРЮВАННЯ ДЛЯ ЛЮДЕЙ І ТВАРИН!

Туляремія (tularemia) – гостра природно-осередкова інфекційна хвороба з різними шляхами зараження, яка перебігає у вигляді септицемії з ураженням лімфатичних вузлів, шкіри і легенів. Нею можуть заразитися люди і тварини. Збудник туляремії – бактерія франсіселла (Francisella tularensis), або туляремійна паличка.

Основним джерелом служать гризуни: водяні щури, миші, полівки, піщанки, зайці, ондатри, ондатри та інші. Заражатися можуть вівці, корови, коні. У рідкісних випадках, у вигляді джерела і резервуара туляремії можуть виступати жаби, риби і птиці.

Серед гризунів збудник поширюється іксодовими кліщами, комарами, сліпнями, через інфіковані корм і воду, при канібалізмі.

Туляремією можна заразитися при контакті з інфікованими тваринами (часто заражаються мисливці, фермери, заготівельники хутра, м’ясники – після контакту із зараженими тваринами, під час оброблення туш або проведення абортів у дорослих тварин ), з’ївши забруднену їжу, випивши забруднену воду або вдихнувши забруднений пил чи аерозоль. Туляремія не передається від людини до людини!!!

Шляхи інфекції:

• контактний – унаслідок контакту з хворими гризунами або їхніми виділеннями;
• аліментарний – через уживання харчових продуктів і води, інфікованих виділеннями гризунів;
• аерогенний (повітряно-пиловий) – під час обробки інфікованих зернових продуктів, фуражу;
• трансмісивний – інокуляція збудника комахами (іксодові та гамазові кліщі, ґедзі, комарі, блохи).

Спалахи хвороби у свійських тварин спостерігаються переважно у весняно-літньо-осінні пори року. Це пов’язано зі значною міграційною активністю в цей час гризунів та забезпеченістю трансмісійного шляху передавання збудника хвороби. Туляремія у свійських тварин проходить у вигляді спорадичних (поодиноких) випадків або спалахів, що опинились у природному осередку диких гризунів.

Весняні епідемії серед людей пов’язані із заготівлею шкурок промислових гризунів, осінні та зимові – із запізнілим обмолотом хліба та міграцією інфікованих гризунів у житла людини.

Симптоми туляремії у людини: збільшення лімфовузлів (пахових або шийних); сильний головний біль; загальна слабкість; запаморочення, порушення свідомості; біль у м’язах; нудота; блювання; почервоніння обличчя та очей; висип, який на 8-12-й день хвороби лущиться та може призвести до пігментації шкіри.

У людини інкубаційнийперіод захворювання триває від 1 до 30 днів (найчастіше 3–7 днів). Інфекція починається гостро: температура тіла швидко підвищується до 38–40 °С, виникає озноб. При цьому можуть збільшуватися лімфовузли, сильний головний біль, загальна слабкість, може бути запаморочення, порушення свідомості, біль у м’язах, нудота, блювання, почервоніння обличчя та очей, висип, який на 8–12-й день хвороби лущиться та може призвести до пігментації шкіри.

Без лікування хвороба триває довго, супроводжується лихоманкою, нагноєнням уражених лімфовузлів і розвитком ускладнень, небезпечних для життя людини, зокрема, артриту, менінгіту, енцефаліту, пневмонії та інфекційно-токсичного шоку.

Лікують туляремію виключно в умовах стаціонару. Пацієнтам призначають антибактеріальну терапію. У жодному разі не займайтеся самолікуванням!

Після перенесеного захворювання виробляється довічний імунітет!

Тривалість інфікування продуктів харчування залежить від температури зберігання: у молоці, вершках (8-15оС) – до 8 діб, у замороженому молоці – більше 3 місяців. У молочнокислих продуктах бактерії швидко відмирають. У висушених шкірах інфікованих щурів туляремійні бактерії при температурі 15-20оС можуть зберігатися до 20 діб.

Індивідуальна профілактика зараження туляремією полягає в:

• дотриманні правил особистої гігієни і використанні захисних масок, окулярів, рукавичок і т.д. при роботі з тушками тварин, шкурками і т.д .;
• вживанні тільки кип’яченої доброякісної (з перевірених джерел) води;
• не купатися у невпорядкованих водоймах;
• продукти харчування необхідно ретельно оберігати від гризунів;
• здійсненні ретельної термічної обробки м’яса, молока і т.д. перед вживанням;
• використанні захисних репелентів і т.д. при виїздах на природу;
• використанні індивідуальних захисних засобів під час обробки зерна, сіна і т.д;
• для профілактики туляремії для людини використовують живу туляремійну вакцину (Ельберта — Гайського). Ревакцинацію здійснюють за показаннями через п’ять років (тварин не вакцинують).

Профілактика туляремії у природі

• Основним засобом боротьби з цим тяжким захворюванням є проведення дератизаційних та дезінсекційних заходів, тобто знищення гризунів та комах. Особливо ефективним є метод суцільної дератизації, коли знищення гризунів проводиться одночасно на території всіх населених пунктів.

Джерело: https://www.facebook.com/groups/850783608892651/user/100063087451075/