Інтерв’ю представника ДУ «Дніпропетровський ОЦКПХ МОЗ» для телеканалу «ДніпроTV» з питань профілактики корости

В.о.завідувача паразитологічної лабораторії відділу досліджень біологічних факторів Лариса ШТЕПА надала інтерв’ю для телеканалу «Дніпро TV»  з питань захворювання на коросту та  її профілактики.

Короста – паразитарне контагіозне захворювання шкіри, яке викликають паразит – мікроскопічний коростяний кліщ Sarcoptes scabie.

Кліщі, що викликають коросту, поширені по всій земній кулі. На них не особливо впливають соціальні, економічні й кліматичні чинники. Але, в той же час, епідемічні спалахи хвороби, як правило, трапляються в регіонах, де переважає бідність, є проблеми з санітарією, водопостачанням або його якістю, відсутня просвітницька робота серед населення, а також існує висока щільність населення.  За статистикою, щороку у світі короста діагностується приблизно у 300 млн. людей різного віку.

Так існує думка, що короста – це хвороба бідних або людей, що живуть в несприятливих умовах. Але це твердження далеке від істини. На цю патологію часто хворіють дорослі люди, як чоловіки, так і жінки, які ведуть активний спосіб життя: займаються різними видами спорту, подорожують, мають тактильний контакт із людьми різних соціальних верств в суспільстві. Трапляється короста і в дітей внаслідок недостатньо сформованих гігієнічних навичок.

Короста – заразне захворювання, яке передається контактно-побутовим шляхом.

      Зараження коростою відбувається:

• Прямий шкірний контакт з інфікованою людиною – найпоширеніший шлях інфікування (рукопотискання).
• Побутовий шлях інфікування. Це може статися при користуванні загальним посудом, рушниками, постільною білизною, м’якими меблями і будь-якими предметами, яких торкався хворий. Можно захворіти на коросту тоді, коли батьки сплять з хворою дитиною в одному ліжку. Захворіти на коросту можна навіть після поїздки в громадському транспорті, якщо взятися за поручні відразу після інфікованої людини. Розповсюдженню корости сприяє можливість кліща залишатись живим до  5 – 6 – ти  днів поза людиною на різних речах і предметах, до яких доторкався хворий.     Місця, в яких поширення корости найбільш ймовірно, – дитячі садки, школи, спортивні секції, гуртожитки, готелі, хостели тощо.

У хворої людини кліщі знаходяться у верхньому шарі шкіри.  Чоловіча особина коростяного кліща має другорядне значення при зараженні. Первинні ходи робить запліднена самка. Самка кліща, що потрапила на шкіру, починає рухатися по роговому шару і проробляє ходи довжиною 0,5 – 1 см, в які відкладає яйця  (до 50 – ти яєць), з яких через 2 – 3 дні вилуплюються личинки. Приблизно через два  тижні вони стають дорослими особинами з життєвим циклом від 1 до 2 місяців.

      Види корости

Офіційної класифікації корости не має. Захворювання умовно поділяється на кілька варіантів, які різняться між собою клінічним перебігом.

• Типова (класична) короста (симптоматика – наявність свербіння, висипань і коростяних ходів).
• Ускладнена форма (прогресує при занесенні інфекції в уражену область при розчісуванні).
• Короста без виявлених ходів в шкірі.

Перші симптоми з’являються через кілька тижнів після зараження. Для корости не характерні загальні симптоми інфекційного захворювання. Людина почуває себе задовільно.  На перший план виходять місцеві ознаки: свербіж, який локалізується в місці паразитування кліщів.  Типова локалізація – між пальцями, на лікті, бокова поверхня кісті та лучезап’ясного суглоба, а також передня і бокова поверхня живота, стегон, сідниць, пахова ділянка.

Інтенсивність симптому підвищується у вечірній та нічний періоди, коли зростає активність коростяного кліща. Свербіж може бути настільки сильним, що людина не може заснути, у неї погіршується настрій і психоемоційний фон.

Характерні попарні висипи на шкірі, почервоніння у вигляді дерматиту. Характерний висип при корості – це симптом алергічної реакції на життєдіяльність кліща (особливо, на його слину). Через розчісування при свербінні до висипань може приєднатися бактеріальне інфікування, яке, як правило, проявляється гнойничками. Також найбільш явними ознаками типової корости – це папуло-везикульозні висипання; виразки (при розчісуванні); візуалізація коростяних ходів.

У дітей, особливо у немовлят, з’являються на обличчі та сидницях  папуловезікулярні висипи та коростяні ходи в шкірі, які пророблені кліщами. Крім того, може розвинутися попрілість, виникнути гнійне запалення біля нігтьового валика.

      Встановлення  діагнозу  захворювання  на  коросту

Як тільки з’явилися перші підозри на коросту – висип, свербіж – необхідно негайно звернутися за кваліфікованою медичною допомогою до лікаря дерматолога. Він здійснить діагностику корости (в т.ч. диференціальну) і призначить правильне лікування. Основна діагностика корости полягає у візуальному огляді тіла пацієнта, особливо зон з зосередженням свербіння та висипу.

Крім клінічної оцінки, в діагностиці використовуються клінічні лабораторні дослідження в лікувальних закладах – це мікроскопічний аналіз зішкрібу коростяного ходу. Якщо під час дослідження препарату будуть виявлені кліщі, їх  яйця,  діагноз  «короста»  підтверджується.

       Профілактичні заходи

Щоб попередити зараження та розповсюдження корости необхідно:

• при появі перших ознак захворювання негайно звернутись до лікаря;
• одночасне лікування як хворого, так і контактних, щоб уникнути повторного зараження;
• дотримуватись правил особистої гігієни (щоденне миття та заміна натільної білизни, миття рук);
• необхідно хворому виділити окрему постіль, рушник, мочалку;
• натільну та постільну білизну хворого прокип’ятити;
• м’які меблі, килими, матраси, ковдри, подушки попрасувати гарячою праскою через вологу тканину;
• провести прибирання двох відсотковим мильно – содовим розчином;
• речі які придбані на ринках та в магазинах «Секонд – хенд», обов’язково випрати або прогладити гарячою праскою через вологу тканину;
• не користуватись чужими носильними речами або постільною білизною;
• в поїздах не користуватись матрасами, подушками, ковдрою без чистої постільної білизни.

Необхідно  пам’ятати, що несвоєчасне звернення до лікаря та самолікування може привести  до  ускладнень,  що  надовго  затримає  процес  одужання  від  корости.