Чим небезпечний сказ та що необхідно знати для запобігання хвороби

Сказ — це гостре інфекційне захворювання тварин і людини, спричинене нейротропним вірусом сказу (англ. Rabies virus) із роду Lyssavirus. Характеризується розвитком своєрідного енцефаліту зі стрімким ушкодженням центральної нервової системи. У разі зволікання з наданням кваліфікованої медичної допомоги смерть неминуча.

У медичній літературі інших країн хвороба відома як рабієс (у тварин) і гідрофобія (у людей).

Людина може заразитися сказом від інфікованої тварини через:

 

• укус;
• подряпину та мікроушкодження шкіри;
• потрапляння зараженої слини на слизові оболонки.

У контактний спосіб людей найчастіше інфікують коти й собаки — з-поміж свійської фауни, а в дикій природі — лисиці та вовки.

Основним резервуаром збудника сказу у дикій природі, як і раніше залишається червона лисиця. Серед домашніх тварин  окрім собак та котів  реєструються випадки захворювання серед великої та дрібної рогатої худоби, як найбільш наближених до людей.

Особливу небезпеку становлять безпритульні тварини, зокрема собаки, для яких укус є інстинктивною реакцією для захисту території, членів зграї або здобуття їжі.

Як розпізнати хвору на сказ тварину:

Головна ознака хворих тварин — зміна поведінки. Дикі тварини втрачають обережність, з’являються у населених пунктах, місцях випасу та утримання худоби, нападають на людей та свійських тварин. Домашні тварини не приймають звичайної їжі, стають неспокійними, агресивними, кусають людей.

Слина хворої тварини містить в собі вірус сказу ще за 10 днів до появи перших ознак захворювання, тобто інфікуватись людина може також від тварин, які зовні виглядають здоровими.

Що необхідно робити для профілактики сказу у людини:

• регулярно вакцинувати свійських тварин;
• уникати контактів із потенційно небезпечними тваринами.

Стережіться безпритульних, а тим більше диких тварин, які не бояться самі до вас підійти.

У разі укусу або ослинення відомою твариною, встановити за нею ветеринарне або власне спостереження, для цього з’ясовуються прізвище та адреса власника.

Перша медична допомога після укусу:

Якщо вас укусила тварина негайно зверніться до лікаря! Коли лікар недоступний, ретельно промийте рану протягом щонайменше 15 хв мильною водою, мийними засобами, дезінфектантами для обробки ран у хірургічній практиці або іншими засобами (70%-м спиртом або 5%-м розчином йоду), що нейтралізують вірус. Після цього неодмінно зверніться по медичну допомогу.

У разі інфікування людини показані негайна госпіталізація і введення антирабічної вакцини. Таких щеплень має бути п’ять: у день звернення до лікаря (0-й день), а потім на 3-й, 7-й, 14-й і 28-й дні.

Антирабічна вакцина запобігає виникненню захворювання у 96–99% випадків.

Вона ефективна у разі початку курсу не пізніше 14-го дня з моменту укусу чи обслинення. Утім, курс імунізації призначають навіть через кілька місяців після контакту із хворою або ж підозрілою на сказ твариною. Антитіла у людини з’являються тільки на 12–14-й день, а максимальні їхні рівні досягаються лише через 30–40 днів. Імунітет стає дієвим приблизно через два тижні після закінчення курсу вакцинації та залишається таким упродовж року.

У разі небезпечної локалізації укусів (обличчя, шия, голова, пальці рук, промежина), множинних або дуже глибоких поодиноких укусів, обслинення слизових оболонок, будь-яких ушкоджень, завданих хижими тваринами, кажанами й гризунами, коли є ризик короткого інкубаційного періоду, окрім вакцини застосовують і людський антирабічний імуноглобулін. Інкубаційний період може скоротитися до 7 діб — це менше, ніж час вироблення поствакцинального імунітету. Якщо з моменту контакту із твариною минуло більше трьох діб, антирабічний імуноглобулін не застосовують.

Джерело: за матеріалами МОЗУ та ЦГЗ МОЗУ.